Що таке грижа і чому вона утворюється?
Грижа – це вихід внутрішніх органів або глибоких тканин із порожнин, які вони зазвичай займають, під шкіру або в міжм’язову клітковину без порушення цілісності покривів. Головний фактор розвитку найпоширенішого виду гриж — передньої черевної стінки — повторюване підвищення внутрішньочеревного тиску (кашель, плач, закреп, утруднене сечовипускання, неадекватні фізичні навантаження, пологи), що сприяє випинанню петель кишки через ослаблену ділянку м’язів або природні отвори черевної стінки — пупкове кільце, паховий канал.
Грижа зустрічається в будь-якому віці, частіше у чоловіків, ніж у жінок. Залежно від місця розташування грижа може бути внутрішньою (діафрагмальною) або зовнішньою — паховою, стегновою, пупковою, білої лінії живота. Крім того, бувають післяопераційні грижі, що утворюються в області шва після операції на органах черевної порожнини.
Розвитку грижі в більшості випадків сприяє вік і вага.
Так, у немовлят через напружений крик і плач частіше розвивається пупкова грижа, а з віком зростає ймовірність появи грижі в найслабшому місці передньої черевної стінки — у паховому каналі. У чоловіків частіше зустрічається пахова грижа в області пахової зв’язки, а також грижа білої лінії живота; у жінок із надмірною масою тіла та у вагітних грижа частіше з’являється у верхній частині стегна нижче пахової зв’язки, а у жінок старше 40 років зростає ймовірність появи грижі в області пупкового кільця.
Грижа не має зворотного розвитку, якщо вона з’явилася, вона прогресуватиме. До певного моменту грижа може бути вправною: пацієнт може самостійно вправити «грижовий мішок» назад у черевну порожнину вручну.
«Власники» вправних гриж дуже часто сумніваються в необхідності хірургічного втручання на тлі повного здоров’я або, принаймні, задовільного самопочуття, роками носять бандажі, іноді не підозрюючи, що це «мирне співіснування» одного дня може ускладнитися защемленням грижі, при якому існує серйозна загроза життю пацієнта.
У КЛІНІЦІ – 19 проводиться хірургічне лікування будь-яких видів гриж, у тому числі лікування грижі можливе в екстреному порядку.
Симптоми грижі
- Больові відчуття в області живота при ходьбі, кашлі, фізичних навантаженнях.
- Випинання грижі через черевну стінку.
- Відчуття тяжкості в животі та ін.
Защемлення грижі
Защемлення грижі — це раптове стиснення грижового вмісту в грижових воротах, яке зазвичай настає при значному напруженні черевного преса (піднятті важких предметів, сильному Кашлі). Защемлена петля кишки стискається м’язовим кільцем, біль викликає спазм, який також спричиняє біль. Спроби вправити грижу закінчуються невдачею: грижове випинання збільшене, ущільнене, різко болісне. Випала частина кишки перестає постачатися кров’ю, і починається омертвіння тканин, що може призвести до перитоніту.
Важливо пам’ятати: при підозрі на защемлення грижі не слід займатися самолікуванням, необхідно терміново звернутися до лікаря. Якщо защемлення грижі триває близько доби, ймовірність летального результату зростає до 25%. Тому при підозрі на защемлення слід викликати швидку допомогу — якщо діагноз підтвердиться, необхідна госпіталізація та екстрена операція.
Планове хірургічне лікування гриж
Відразу після встановлення діагнозу слід обговорити з лікарем своєчасне планове хірургічне втручання до виникнення необоротних змін защемленных органів. На сьогодні існує безліч способів зміцнення грижового каналу. Усі вони базуються на різних методах пластики (зашивання стінок грижового каналу).
До недавнього часу основним способом хірургічного лікування гриж був так званий «натяжний» метод — грижосічення з укріпленням грижового каналу зшитих між собою м’язів. Однак така пластика супроводжується досить значним натягненням зшитих тканин, що в подальшому може призвести до розтягнення рубцевої тканини та утворення рецидиву грижі. Рецидив після традиційних операцій, на жаль, не рідкість і виникає в 12-20% випадків залежно від виду операції та величини грижового дефекту.
Останніми роками почали застосовуватися методики, що дозволяють уникати натягнення тканин. Застосовувані в клініці сучасні методики пластики грижових воріт сітчастими імплантами надійно запобігають рецидивам грижі.
У більшості випадків операція проводиться лапароскопічно («лапароскопічна герніопластика»), без розрізу. Через невеликі проколи довгими тонкими інструментами здійснюється вшивання сітки в черевну стінку в проекції грижового дефекту. При цьому відсутнє натягнення тканин. Лапароскопічна герніопластика на сьогодні відповідає всім необхідним вимогам, що пред’являються до хірургічного втручання: мала травматичність, безпека, надійність, високий косметичний ефект, короткі терміни реабілітації, і дозволяє забути про колись «вірну супутницю» назавжди.
Лікування післяопераційної грижі
Стан, при якому органи черевної порожнини виходять за межі черевної стінки в області післяопераційного рубця. Випинання може зникати в положенні лежачи. У ряді випадків при післяопераційній грижі виникають нудота і блювота.
Стан вимагає звернення до фахівця. Діагностика та лікування післяопераційної грижі аналогічні терапії всіх інших видів гриж. Відновлювальний період мінімальний, пацієнти в найкоротші терміни повертаються до звичного життя.
